Етапи розвитку особистості

Етапи розвитку особистості — одна з найцікавіших і найпопулярніших тем. Це пов’язано з бажанням особистості дізнатися щось потаємне про себе і стати кимось ще більш просунутим. Читаючи про етапи розвитку, ми подумки визначаємо своє місце в житті і дивимося на найближчу перспективу. Це може бути проміжна ступінь між чітко окресленими етапами, або якийсь конкретний етап. Як правило, у системах, що описують етапи розвитку, існують три початкові ступені, якими рухаються соціальні люди, одна перехідна ступінь, і дві-три ступені духовного рівня. У цій статті я не робитиму великих відступів від звичних канонів, але спробую викласти свій погляд на тему етапів розвитку особистості й свідомості.

Перш за все, я хотів би сказати, що немає нічого поганого в тому, щоб перебувати на тому чи іншому етапі. Кожен з народження вимушений проходити через етапи розвитку особистості. І якщо десь перестрибуєш через ступінь, найімовірніше досвід буде неповним, і доведеться надолужувати втрачене. Дурно засуджувати першокласника за те, що він не вміє розв’язувати університетські задачі. Якщо, на вашу думку, людина дурна, можливо, у її житті ще не було тих уроків, завдяки яким вона змогла б здобути мудрість. А у вашому житті не було уроків, що усувають корені енерговитратної звички — засуджувати. У розвиненої людини душа етап за етапом пройшла величезний шлях. Поточний етап розвитку залежить від отриманого в минулому досвіду.

Усі люди різні — кожен на своєму етапі, і найкраще цей феномен могла б пояснити концепція про переродження душі. Начебто — минуле невідоме, тому й результат минулого у вигляді поточного етапу розвитку доводиться приймати як належне. Прийнятність такого пояснення залежить від особистого світогляду. Якщо опустити теорію реінкарнації, то можна сказати, що розвиненій особистості пощастило — ймовірно, у неї були хороші гени і придатні для розвитку умови життя.

Безглуздо засуджувати людей, які відносно нашого рівня «нерозвинені». Якщо людина на своєму етапі розвитку слабка і не може вирішити завдання, яке нам здається елементарним, це означає, що нам «пощастило» більше — ми отримали краще виховання й освіту. Якщо людина уникає складнощів, значить вона до них або не готова, або їй «не пощастило», і вона ще не осягає, який урок може дати самостійне вирішення проблем.

Не існує об’єктивно високих і низьких етапів розвитку — усе відносно. А якщо прив’язуватися до цих рангів, на землі завжди знайдеться людина, яка буде вища за вашу персону на дві голови, порівняно з якою наш етап виявиться низьким. Чим менше ігор у піднесення й приниження, тим менше порожніх енергетичних витрат на почуття власної важливості. Однак у нашій шкалі шести етапів розвитку особистості й свідомості, я відштовхуватимуся від серединних рівнів, до яких причетна більша частина населення землі, і називатиму наступні етапи (відносно властивих більшості людей) високими рівнями розвитку особистості.

Людина, що перебуває на певному етапі розвитку, може мати пропущені уроки з попередніх етапів, які час від часу можуть спливати у формі тимчасової регресії. Також можуть бути й напрацювання з просунутих етапів розвитку — локальні висоти, що сприяють еволюційній кар’єрі, як маяки на шляху.

Критерії розвитку

Основний критерій порівняння етапів розвитку особистості — це витончення сприйняття. Чим тонше сприйняття, тим більше тонких відтінків і граней здатна побачити особистість у будь-якому явищі. Чим грубіше сприйняття, тим менш розбірлива особистість. Те, що нормально для особистості на першому етапі розвитку, здасться грубим (залежно від ситуації: дурним, недоречним, неефективним, зайве прямолінійним) для більш просунутої особистості. І по суті все викладене нижче є трохи детальнішим описом того, як процес сприйняття витончується при переході з одного етапу розвитку особистості на інший.

Другий критерій порівняння етапів розвитку особистості — це далекоглядність, або інакше — мудрість. Чим мудріша людина, тим більше вона фільтрує зміст власного розуму, і менше піддається грубим імпульсам. Така людина знає, що якщо трохи потерпіти в теперішньому і попрацювати над собою, то майбутнє не змусить у собі розчаруватися. І навпаки, недалекоглядна людина нерозумно витрачає енергію й ресурси, щоб задовольнити себе якнайшвидше, не піклуючись про майбутнє.

Третій і, можливо, найцікавіший критерій порівняння етапів розвитку особистості — це допуск за сферами. Проявляється це як дозвіл «учасникам» сфери перебувати в їхньому суспільстві, яке живе за певними офіційними або негласними законами. Чим тонше сприйняття і чим вищий етап розвитку, тим тонші й розумніші закони людина приймає, і тим суворіше дотримання цих законів. Якщо, наприклад, людина хоче тісно контактувати з миролюбними й чесними людьми, вона сама зобов’язана стати чесною і миролюбною, тоді ця сфера її прийме.

Перший етап розвитку особистості

Це — етап грубої людини, основні інтереси якої майже не відрізняються від інтересів тварин. Звісно, виживання, секс і ненажерливість у людському тілі вбираються у складні соціальні личини й обростають ритуалами, але суть залишається незмінною. Є основна потреба, яка затьмарює свідомість, і є шлях до цієї потреби. Якщо людина на першому етапі розвитку не обросла соціальними якостями, шлях до виконання цих потреб спрощується. Чим менше соціального в особистості на першому етапі розвитку, тим ближче поведінка людини — до тваринної.

Соціальні бар’єри в розумі людини, як правило, перекривають первісні інстинкти, ставлять між свідомістю і потребою своєрідний ментальний буфер. Чим менш людина перших етапів розвитку цивілізована, тим сильніше проявляється сила її інстинктів, і тим більш грубим і прямолінійним буде виконання її потреб. У соціумі це виливається в насильство й аморальну поведінку.

Іноді грубе бажання на першому етапі розвитку особистості затьмарює свідомість, і людині стає байдуже — аби лиш вгамувати це бажання. Вона не звертає уваги на думки про те, що за грубу поведінку може бути розплата. Сила бажання і передчуття його виконання можуть переважити ледь помітне усвідомлення думок про наслідки. Так проявляється відсутність усвідомленості, мудрості й далекоглядності.

На першому етапі розвитку особистості людина майже не усвідомлює, що вбивство і насильство — це поведінка, якої необхідно уникати, якщо людина не бажає уподібнюватися тваринам і жити за їхніми законами. Єдине, що її стримує — страх покарання і меншою мірою — моральні цінності. Так відбувається через те, що саме сприйняття на цьому рівні — грубе, притуплене, і тому людина не осягає третій критерій розвитку особистості, пов’язаний з допуском за сферами, які живуть за певними законами.

Причому людина на цьому рівні певною мірою може розрізняти інші етапи розвитку особистості як більш тонкі й бажані. Але у неї геть відсутнє усвідомлення того, що перехід на новий рівень пов’язаний з розумінням і дотриманням законів тонших етапів розвитку. Ніхто не хоче насильства над собою, і щоб уникнути цього насильства, необхідно викорінити прояв насильства у власній поведінці, і на тоншому рівні — в емоціях і думках.

До слова про моральні й духовні цінності, правила й обмеження, — усі вони штучні і найчастіше просто блокують природний потік життєвої енергії. Їхнє сліпе прийняття корисне на перших етапах розвитку, поки людина сама не відчуває природний потік життя. У цьому сенсі розвиток — це відступ від витоків з метою здобуття досвіду, щоб потім — до них повернутися з подорослішалою свідомістю.

Другий етап розвитку особистості

Це — етап соціального наркомана — «адаптованого» середньостатистичного обивателя, для якого призначені 90% усіх телепрограм, журналів, ігор і новин ЗМІ. Тут я опускаю книги, тому що вони здебільшого мають трохи вищий рівень подання інформації.

На цьому етапі людина інтуїтивно відчуває, що фізичного насильства необхідно уникати. Вона може підвести своє логічне обґрунтування під розуміння, чому не варто поводитися аморально на фізичному рівні. Однак логічне пояснення — не так важливе. Важливий глибинний досвід у її несвідомому. Якщо ви вірите в переродження, то можна назвати це досвідом минулих життів, де людина відпрацювала грубу карму. В іншому разі можна говорити про гени, передані гідними батьками, або про належне виховання. До фізичного насильства обиватель опускається під час регресії, коли його сприйняття тимчасово притуплюється.

Однак фізичний план — не єдиний. І на другому етапі розвитку людина може бути аморальною в тому, що стосується її почуттів і думок.

На другому етапі розвитку, наприклад, людина рідко розуміє, що брехня також є насильством і дисгармонією. Іншими словами, тут проблематика переноситься на тонший — психічний рівень. Розвиток як такий пов’язаний з усуненням грубого нерозуміння і перенесенням уваги на тонший дисбаланс.

На другому етапі розвитку інстинкт виживання відходить на другий план, його вплив стає опосередкованим, але ненажерливість і хтивість, як і раніше, залишаються центральними потребами. Різниця з першим етапом розвитку в тому, що свідомість стає на порядок тоншою, і потреби оголюють свої відтінки та якості. Людина починає грати в спокусу і зваблення, щоб насолоджуватися тим, що відбувається, більш вишукано. У сексі з’являються попередні ігри й ласки. У їжі, крім м’яса й випивки, може виникнути інтерес до вишуканіших страв.

Характерна особливість другого етапу розвитку — це потреба в задоволенні. І оскільки ментальна сфера вже певною мірою розвинена, людина, крім сексу та їжі, цікавиться насолодою свого розуму. До цього належать: ігри, розважальне чтиво, кіно, балачки та всілякі забави.

За критерієм мудрості й далекоглядності людина на другому етапі розвитку зробила помітний крок. Тепер вона оперує пам’яттю і готова заробляти гроші, які може витратити на отримання бажаного. На цьому етапі людина схильна до наркоманії й алкоголізму, тому соціальний блок інформації, що засуджує ці схильності, недарма працює так активно.

Інший критерій перших двох етапів розвитку — деградація за відсутності праці й активної діяльності. Якщо на людину перших двох етапів звалюється статок, найімовірніше, вона незабаром піде з життя. Виняток може бути лише у випадку жорсткого контролю з боку сильнішої особистості, яка перебуває поруч з людиною перших двох етапів розвитку. У такому разі сильна особистість огороджує слабшу від потурання своїм пристрастям. Адже, як відомо, наркоманія має схильність прогресувати — чи то захоплення іграми, ТБ, сексом, алкоголем, чи наркотиками. На щастя, людина другого рівня лише зрідка здатна сама заробити величезні гроші. Зазвичай вона нібито лавірує між вадами і своєю здатністю їх вгамовувати.

Третій етап розвитку особистості

Це — етап начальника. Неважливо, чи є ця людина начальником на роботі, в сім’ї, чи над самим собою, основною її потребою є влада і контроль. Секс, їжа й розваги відходять на другий план, але інтерес до них не згасає.

Основа задоволеності життям тут проявляється як потреба змінювати, маніпулювати, керувати, підпорядковувати і володіти. Сексуальне бажання на цьому етапі розвитку більше проявляється не на рівні хтивості, а частіше як моральна й емоційна потреба «володіти». Для такої людини у стосунках, наприклад, важливіше завоювати й перемогти. І часто, коли це бажання здійснене, вона втрачає інтерес до стосунків — завойовувати двічі одну й ту саму територію їй нецікаво. Винятком на цьому етапі розвитку може стати потяг до людини з тоншого рівня. Ми тягнемося до тих, чиї етапи розвитку вищі за наш, хто розуміє життя трохи тонше, хто чутливіше усвідомлює і реагує. Як правило, найсильніше ми тягнемося до товариства тих людей, хто здатен проявлятися на один рівень вище за наш. Це пов’язано з нашою власною перспективою і несвідомою потребою піднятися до наступного етапу.

Якщо спілкуються дві людини, різниця в етапах розвитку яких дорівнює двом і більше, взаємного розуміння в них не виникає. Точніше, просунута особистість ясно усвідомлює потреби середньостатистичної особистості. Усі її бажання і рухи душі для просунутої особистості — як на долоні, і тому, якщо і виникає якийсь інтерес до особистості з початкових етапів розвитку, то він швидше має навчальний або експериментальний характер. Зрозуміти особистість з більш просунутого етапу розвитку людина не здатна — розуміння буде обмежене рамками власного рівня. У найкращому разі людина чесно визнає й приймає свою нездатність зрозуміти, а найчастіше впаде в самообман, вважаючи, що рамки її розуму — це і є життя.

Людина третього етапу розвитку може влитися в суспільство людей першого і другого етапу розвитку — або з якоїсь справи, або якщо в неї є невідпрацьовані програми цих рівнів. Однак поточний рівень далекоглядної мудрості спонукає її працювати зі своїми слабкостями. Така людина здатна кинути курити чи пити різко, просто за своїм вольовим рішенням — тобто ясним розумінням наслідків. На цьому етапі розвитку її особистість певною мірою кристалізована і здатна методично слідувати власним рішенням, розуміння яких присутнє через відносну особистісну цілісність.

Насильство і грубість на цьому етапі розвитку особистості можуть проявлятися як холодність у почуттях, жадібність, витончена гордість і розвинене до краю почуття власної важливості, що змушує людину принижуватися і переживати за власну персону. ПВВ витончується, і його інтенсивність знижується в рази, починаючи з четвертого етапу розвитку особистості.

Якщо у людини немає грубих програм з перших двох етапів розвитку особистості, вона може бути чесною, розумною і справедливою. Але витонченості її сприйняття ще недостатньо, щоб зрозуміти, чого ж насправді вона хоче від життя. Вона почувається захищеною і задоволеною, коли відчуває контроль над ситуацією. Однак насправді цей контроль — не більше ніж хитка ілюзія, від якої вона вперто ховається у своїх справах. Життя не підпорядковується суворим логічним законам. Життя — явище спонтанне і набагато складніше, ніж концепції, доступні для розуміння на третьому етапі розвитку особистості.

Перші три етапи розвитку особистості й свідомості становлять соціальну сферу життя. Наступні три етапи умовно можна назвати духовними етапами розвитку. Про них піде мова в другій частині статті.

_Джерело: _http://progressman.ru/2009/08/levelup/